Боярышник шарлаховый

Боярышник сорта для подмосковья

Боярышник шарлаховый

Описание самых распространенных видов и сортов боярышника

Первые облагороженные виды боярышника появились еще в XVI–XVII вв., сегодня их великое множество.

Из всего разнообразия видов и сортов наиболее распространен боярышник колючий (Crataegus oxyacantha или laevigata) – дерево высотой около 4 метров, с несимметричной кроной. В природе встречается в Европе, в основном в районах с морским климатом. Растет и на горных вершинах: может взбираться на высоту до 1700 метров.

Плоды у этого боярышника красные, реже – желтые или беловатые. В России дикий Crataegus oxyacantha не найдешь, а вот окультуренный часто используется в качестве живой изгороди. Особенно популярны декоративные сорта. Отлично смотрится боярышник с махровыми белыми, розовыми или красными цветками.

Очень эффектен сорт ‘Rubra’, куст которого во время цветения покрывает сплошной ковер из темно-красных цветков с белой сердцевиной.

Боярышник кроваво-красный (Crataegus sanguinea) родом из Сибири.

Сады Сибири

В России встречается как в диком, так и в окультуренном виде. Плоды красные, кисло-сладкие. Осенью листья окрашиваются в золотистые и пурпурные оттенки.

Мичурин, скрестив боярышник кроваво-красный с рябиной обыкновенной, получил гибрид под названием «рябина гранатная» – с вкусными бордовыми плодами и листьями, которые осенью становятся багряными.

Размножают ее прививкой или зелеными черенками, жизнеспособных семян она почти не дает.

Боярышник однопестичный (Crataegus monogyna) – шестиметровое дерево, в диком виде растущее в Евразии.

У него белые цветки и красные плоды. Окультуренный боярышник однопестичный – растение с пирамидальной кроной, плакучими или скрученными ветвями, махровыми и обыкновенными красными, белыми и розовыми цветками, пестрыми листьями – стал хорошим украшением парков и дачных участков.

Боярышник мягковатый, полумягкий (C. submollis) сразу бросается в глаза – благодаря своей высоте (иногда он достигает 8 м) и красивой симметричной шатровидной кроне. Впечатляют и девятисантиметровые колючки. Цветки тоже крупные – до 2,5 см в диаметре. Ярко-красные плоды чуть меньше – до 2 см. Их желтая мякоть очень приятна на вкус.

Глід шарлаховий — боярышник шарлаховый

Глід шарлаховий (Crataegus coccinea);боярышник шарлаховый

Дерево 2—5 м заввишки або кущ родини розових. Рослина з ко­лючками.

Листки тонкі, широко-яйцевидні або яйцевидно-ромбіч­ні, біля основи ширококлиновидні або трохи серцевидні, 5—9-лопатеві або майже цілісні, по краю подвійнозубчасті, зверху світло-зелені, майже голі, зісподу — опу­шені.

Квітки двостатеві, правиль­ні, 3—4-стовпчикові, 5-пелюсткові, білі або рожеві, в негустих щитковидних суцвіттях. Плоди яблуковидні, шарлахово-червоні, з борошнистим м’якушем. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Розводять у садах і парках як декоративну рослину по всій Україні.

Заготівля і зберігання.

Боярышник – кладезь витаминов в саду: посадка и уход

Викори­стовують квітки і плоди. Квіт­ки (з листками або без них) заготовляють на початку цвітін­ня рослини, коли частина їх ще не розкрилась. Сушать у затін­ку. Сухої сировини виходить 18—20%.

Строк придатності — один рік. Плоди збирають у пе­ріод повного достигання. Сушать при температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 40%. Строк придатності — 2 роки. Квітки і плоди відпускають аптеки.

Хімічний склад. Квітки містять гіперозид, кверцетин, вітексин, сапонаретин, орієнтин, гомоорієнтин, рамнозиди вітексину, фе­нолокислоти (кавова, хлорогено­ва), аміни (холін, ацетилхолін, триметиламін).

У плодах знай­дено органічні кислоти, цукри, сорбіт, пектинові речовини (1,9—6,1%), аскорбінову кислоту (18—100 мг %), В-каротин (0,4—2,7 мг %), вітамін К, фенольні сполу­ки (антоціани — до 1200 мг %, лейкоантоціани — 400—1500 мг %, катехіни, флавоноли, фенолокислоти тощо), кумарини (0,7—3,4%), стерини, тритерпенові ки­слоти (урсолову, олеанолову).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати Глоду шарлахового виявляють кардіото­нічну, спазмолітичну, гіпотензив­ну, седативну та десенсибілізу­ючу дію.

Глід здатний збільшу­вати силу серцевих скорочень, регулювати кров’яний тиск (під­вищений — знижує, знижений — підвищує), зменшувати збудли­вість нервової системи, зумо­влювати глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричинюючи після пробудження станів пси­хічного пригнічення.

Слід від­значити, що направленість те­рапевтичної дії препаратів глоду залежить від дозування. Якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі є чудовим спазмолітичним і се­дативним засобом. Надто великі дози, в 4—5 разів більші за звичайно призначувані, спричи­нюють зайву сонливість і спо­вільнення пульсу.

Препарати рос­лини малотоксичні, не мають кумулятивних властивостей і не спричинюють побічних явищ.

Їх використовують при різних захво­рюваннях серцевого м’яза, зокре­ма, при коронаритах, які супро­водяться симптомами стенокар­дії; при гіпертонічній хворобі, особливо при склеротичній та вегетативно-нервовій її формі; при артеріосклерозі, нервово-психіч­ному збудженні, запамороченнях; при гострому суглобовому ревма­тизмі, а також при клімакте­ричному неврозі як засіб, що зменшує збудливість нервової системи й усуває різні болісні симптоми, характерні для цього періоду життя жінок. Квітки і плоди Глоду шарлахового використовують окремо або в поєднанні з ін­шими лікарськими рослинами. Перевагу слід надавати препара­там, виготовленим з квіток рос­лини (краще брати свіжі квіт­ки), пам’ятаючи, що вони мало­ефективні при декомпенсації сер­ця.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настойку квіток (на­стоюють 10 г свіжих квіток на 100 мл 70%-ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 15—30 крапель у чарці води 3 рази на день (коли використовують настойку як седативний або десенсибілізую­чий засіб, дозу збільшують у 2— 3 рази);

настій квіток (5 г, або одна столова ложка висушених квіток на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день;

настойку плодів (настоюють 10 г сухих подрібнених плодів на 100 мл 70%-ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 30—40 крапель у чарці води;

настій плодів (15 г або столова ложка сухих подрібнених плодів на 200 мл окропу) по по­ловині або третині склянки 2—3 ра­зи на день;

екстракт плодів (25 г подрібнених плодів на 100 мл окро­пу, кип’ятити до зменшення об’єму на­половину) по 40 крапель 3 рази на день;

одну столову ложку з верхом суміші квіток Глоду шарлахового (10 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), маренки запашної (20 г), листя ожи­ни сизої (25 г) і трави сухоцвіту багнового (15 г) настоюють 10 хв. на 200 мл окропу і п’ють по 1 склян­ці 3 рази на день при дратівливості, істеричних припадках, клімактерії;

од­ну столову ложку суміші квіток та плодів Глоду шарлахового, трави хвоща польо­вого, омели білої, зубків часнику (по 30 г), квіток арніки гірської (10 г) і трави деревію звичайного (40 г) настоюють на 200 мл окропу і п’ють по чверті склянки 4 рази на день при гіпертонічній хворобі;

три столові ложки суміші квіток та листя Глоду шарлахового (20 г), кореневищ з корінням валеріа­ни лікарської (20 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), чебрецю звичайного (5 г), материнки звичайної (5 г), листя меліси лікарської (10 г), м’яти перцевої (5 г), шишок хмелю зви­чайного (5 г), квіток лаванди колос­кової (5 г), трави горицвіту весня­ного (5 г) і листя конвалії звичайної (5 г) настоюють до охолодження на 300 мл окропу і п’ють по півсклянки 3 рази на день при серцевих неврозах (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині);

дві столові ложки суміші квіток і листя Глоду шарлахового (30 г), трави хвоща польового (15 г), омели білої (30 г), квіток бузини чорної (30 г), слані ламінарії цукри­стої (5 г), листків меліси лікарсь­кої (5 г), м’яти перцевої (5 г), трави наберу садового (5 г), собачої кро­пиви звичайної (25 г), фіалки трико­лірної (15 г), листя берези пухна­стої (15 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (10 г) і трави барвінку малого (15 г) заливають 250 мл окропу, кип’ятять 5 хв., настоюють до охолодження, проціджують і випи­вають протягом дня за 3 рази після їди при гіпертонічній хворобі (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині).

З готових аптеч­них препаратів використовують на­стойку глоду (Tinctura Crataegi) — по 20—30 крапель, рідкий екстракт глоду (Extractum Crataegi fluidum) — по 20—30 крапель 3—4 рази на день до їди.

Боярышник

По некоторым оценкам этот род растений насчитывает от 200 до 1200 видов. Даже специалисты зачастую расходятся во мнениях об истинном количестве. Боярышник отличается большой вариацией форм и видов. В основном это небольшие деревья, а так же кустарники различных размеров.

Вообще боярышник одно из самых удачных растений для озеленения в Подмосковье. Легко адаптируется, неприхотлив, очень устойчив к условиям города, нетребователен к почвам. Большинство видов боярышника зимостойки, засухоустойчивы. Кроме того, плоды боярышника обладают полезными свойствами и используются в народной медицине.

Но, несомненно, одним из самых полезных для озеленения качеств боярышника является его высокая побегообразовательная способность. Это качество говорит нам о том, что растение можно использовать для создания живой изгороди. Все растения рода боярышник прекрасно переносят обрезку и формировку.

Из всего разнообразия боярышников в Подмосковье хорошо зарекомендовали себя следующие виды и сорта.

Боярышник петушиный

– небольшое дерево с широкой, плотной, плоской кроной. Высота растения до 6 метров, ширина кроны до 5 метров.

Виды и сорта боярышника

Листья широкие, эллиптические, блестящие, темно-зеленые. Осенняя окраска яркая оранжево-красная. Легко переносит как солнце, так и полутень. Плоды многочисленные, долго держаться на дереве.

Боярышник круглолистный

– крупный кустарник с большим количеством побегов. Крона неправильной формы, на ветках колючки. Растение относительно быстрорастущее. Годовой прирост до 30 см. Соцветия зонтиковидные, отдельные цветки белые с розовыми тычинками и резким ароматом. Плоды мелкие, многочисленные. Вкус кисло-сладкий. Боярышник круглолистный меньше остальных видов подвержен заболеваниям.

Боярышник колючий Пол Скарлет (Paul’s Scarlet)

– в продаже, как правило, встречается в виде маленького дерева, хотя может быть сформирован и как кустарник. Отличительной чертой данного сорта являются цветки.

Соцветия крупнее, чем у видов, махровые, к тому же растение цветет не белым, а карминно-красные. Оттенок может варьировать в зависимости от условий произрастания. Плодов обычно не бывает.

Данный сорт чувствителен к уплотнению почвы и нуждается в довольно защищенном от ветра месте посадки.

Боярышник сливолистный

– небольшое дерево или довольно крупный кустарник. Форма роста строго вертикальная. Годовой прирост до 20-25 см. Очень привлекательная желто-красная осенняя окраска листьев. Многочисленные плоды округлой формы также декоративны. Хорошо переносит высокие температуры и городские условия, ветроустойчив.

Кроме того, в продаже встречаются крупноплодные сорта боярышника, плоды которого используются в пищу.

« назад

\ Каталог растений \ Каталог — описание сортов и культур \ Описание сортов боярышника

Описание сортов боярышника

ЗБИГНЕВ
      Боярышник аномальный — Crataegus ×anomala. Дерево высотой около 4 м. Побеги коленчатые, с многочисленными колючками 5-6 см длиной.

Крупноплодный боярышник Арнольда: гость из Америки, живущий в Сибири

Плоды шаровидные, ярко-красные, кисловато-сладкие, отличного вкуса, массой 3-5 г, созревают с середины августа.

ЗЛАТ
      Боярышник Поярковой — Crataegus pojarkovae (С. orientalis var. pojarkovae). Дерево высотой 3 м, с неколючими ветвями. Плоды шаровидные до конусовидных, ребристые, золотисто-желтые, кисло-сладкие, отличного вкуса, массой 3 (5,5) г, созревают с середины сентября.

КРАСНЫЙ ГРАД
      Боярышник кроваво-красный — Crataegus sanguinea. Дерево высотой выше5 м. Побеги коленчатые, с многочисленными колючками 5-6 см длиной. Плоды шаровидные или овальные, красные, кисло-сладкие, хорошего вкуса, массой3- 4,5 г, созревают с середины августа.

ЛЮДМИЛ
      Боярышник точечный — Crataegus punctata. Дерево высотой около 5 м, с неколючими ветвями. Плоды более или менее шаровидные или слегка конусовидные, оранжево-красные, кисло-сладкие с незначительной горечью, удовлетворительного вкуса, массой 4,5 (10) г, созревают с середины сентября.

МАРК
      Боярышник восточный — Crataegus orientalis. Дерево высотой 3 г, с ветвями, которые бывают покрыты облиствленными колючками. Плоды сплюснуто-шаровидные, ребристые, оранжево-красные, кисло-сладкие, отличного вкуса, массой 3-3,5 г, созревают с середины сентября.

МАО МАО
      Боярышник перистонадрезанный — Crataegus pinnatifida var. major. Дерево высотой около 4 м, с неколючими ветвями. Плоды шаровидные, ярко-красные, с большими белыми бородавками, кислые, массой 10 г, созревают в начала октября

ШАМИЛЬ
      Боярышник пенсильванский — Crataegus pennsylvanica. Дерево высотой 5 м. Побеги слегка коленчатые, с немногочисленными колючками 3-4 см длиной. Плоды шаровидные, красные, кисло-сладкие, отличного вкуса, массой 4 (7) г, созревают с середины сентября.

Источник: https://baseperevozok.ru/bojaryshnik-sorta-dlja-podmoskovja/

Поделиться:
Нет комментариев

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.